Хтось сказав, що слово є засобом приховати думку. Я ж помітив, що в багатьох людей словам взагалі бракує думки.
Ось правила, яких має слухати людина ділова у своїй бесіді. Вони набагато простіші, і їх значно менше, ніж деінде в діяльності тварин, яких кличуть людьми:
Виріши, що ти хочеш сказати.
Скажи те, що збирався.
Замовкни.
Комерсант, який має звичку відкривати рота, не знаючи, що він хоче сказати, і не закривати його, коли думку закінчено, ризикує опинитись у суді або робітному домі, до того ж від першого до другого веде пряма доріжка. Я тримаю юридичний відділ, що коштує мені чималих грошей, зате береже від суду.
Нема в тому лиха, коли в компанії дівчини чи після обіду з приятелями твоя мова схожа на прогулянку учнів недільної школи, із раз у раз зупинками, щоби зірвати квітку. Інша справа комерція: тут речення мають вести від крапки до крапки найкоротшим шляхом. Відкинь вступи та відступи і зупинися раніше, ніж дійдеш до "по-друге". Лише коротка проповідь напоумить грішника, а пастирю у довгих проповідях зиску нема зовсім. Говорячи до дурня, дай йому сказати першим, із жінкою – залиш їй останнє слово. М'ясо завжди у середині сандвіча. Звісно, не зашкодить присмачити сандвіч маслом з того й з іншого боку, коли його приготовано тому, хто любить масло.
Пам'ятай і те, що легше виглядати розумним, ніж сказати розумне слово. Кажи менше за іншого, та слухай більше, ніж говориш; бо слухаючи, людина лестить тому, з ким говорить, і дає йому розкрити карти, не розкриваючи своїх. Дай чоловіку гарного слухача, а жінці – достатньо паперу для писання, і вони викладуть тобі все, що в них за душею. Здобувай багатство, та не здобувай ворогів, вихваляючись ним. А бідність причитанням не здобуде й щербатого гроша.